2015-02-06
Європейські інвестиції допоможуть оновити теплове господарство Полтави
Одна з найголовніших проблем комунальної галузі всієї країни — масове спрацювання обладнання, установленого ще за часів СРСР. На жаль, не стало винятком із цього правила і теплове господарство обласного комунального підприємства «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО», де проблеми викликані значною кількістю морально та фізично застарілого обладнання, яке досі перебуває в експлуатації й щороку створює дедалі більше клопоту.
Єдиний вихід із цієї ситуації — серйозна реконструкція котелень і теплових мереж. Проте коштів із державного бюджету тут не чекають, натомість керівництво підприємства заручилося підтримкою Європейського банку реконструкції й розвитку (ЄБРР) та інших європейських організацій. Про деталі подальшої співпраці розповів генеральний директор ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» Володимир ЧЕРНЯВСЬКИЙ.
— Володимире Олександровичу, про необхідність заміни устаткування і мереж у Полтаві говорять давно, але які саме питання, на вашу думку, найактуальніші для Полтави нині?
— Зараз тільки в обласному центрі працює 61 котельня різної потужності, а тепло до споживачів доставляється тепловими мережами завдовжки майже 200 км. Усе це обладнання вводилося в експлуатацію ще за часів СРСР. Для прикладу: найбільша котельня, розташована в Полтаві по вулиці Ціолковського, 8, що опалює та забезпечує послугою з централізованого постачання гарячої води майже третину міста (це і житловий фонд, і різноманітні установи), була введена в експлуатацію ще в 1969 році.
І, на жаль, переважна більшість котелень Полтави подібного ж віку. Зрозуміло, що за цей час рівень спрацювання обладнання досяг фактично критичної межі. Особливо негативно позначилося на стані теплового господарства ставлення держави до комунальної галузі впродовж останніх 20 років. Звичайно, складною була ситуація в галузі ЖКГ після розпаду СРСР. Наступні ж роки стали непростими, але вже через популізм влади, який призвів до того, що гроші не виділялися навіть на підтримання господарства в належному стані, мова про реконструкцію та оновлення взагалі не йшла.
Сьогодні спрацювання основного обладнання наближається до позначки у 80%. І найбільшою проблемою залишається те, що до критичної межі зносу одночасно наближається більшість технологічного обладнання. І так само більшість одночасно потребує дуже значних фінансових вливань.
За нашими оцінками, на приведення всього технологічного обладнання підприємства до належного технічного стану потрібно одночасно витратити понад 840 млн грн. Нині ж щорічно на реконструкції та поточні ремонти ми маємо змогу витрачати у кращому разі не більше 35 мільйонів, які підприємство отримує від споживачів послуг у рахунок оплати останніх за послуги централізованого теплопостачання. Як бачимо, розрив між необхідним і наявним справді колосальний.
Проте, якщо ми не почнемо відповідально ставитися до цієї проблеми вже сьогодні, через рік-два знадобляться значно більші кошти.
— Чому саме ЄБРР? Чи не могли б вітчизняні банки стати в пригоді?
— Можливостей із залучення інвестицій у нас сьогодні небагато. У співпраці з українськими банками ми навіть на етапі первинного обговорення стикаємося з цілою низкою проблем, деякі з яких розв’язати неможливо в принципі.
Чи не єдиний позитивний досвід співпраці з вітчизняними банками — кредит у розмірі 30 млн грн з «Ощадбанку» України. Отримати його на досить вигідних умовах нам вдалося ще у 2011 році, але фінансові можливості вітчизняних банківських установ не зіставити з реальними потребами підприємства.
По-перше, це дуже короткі терміни надання кредитних коштів. Говорити про необхідні 10-15 років узагалі не доводиться. Нині вітчизняні банки обмежуються строком до п’яти років, а виходячи з фінансових можливостей повернення інвестицій, для нашого підприємства це неприйнятно.
По-друге, у нас дуже дорогі кредитні ресурси. На сьогодні вартість залучення кредиту у кращому разі становитиме 23-25%, у той же час як від ЄБРР ми розраховуємо отримати кредитні кошти під 6,5%, а кошти, надані Фондом чистих технологій, мають ставку взагалі лише 1%.
Існують у наших банках й інші обмеження. Наприклад, ніхто принципово не обговорює можливість кредитування комунальних підприємств, адже по всій Україні вони хронічно збиткові. Збитковість закладена самою природою встановлення цін і тарифів для цих підприємств. їх встановленням займається держава, і протягом тривалого часу це питання було вкрай заполітизованим. На жаль, воно залишається таким і сьогодні. Протягом десятка років держава всіма силами стримувала зростання тарифів. А це автоматично призводило до того, що комунальні підприємства не могли покривати власні витрати і ставали збитковими.
Тому на сьогодні фактично єдиною фінансовою установою, яка успішно працює в Україні й готова до співпраці з хронічно збитковими комунальними підприємствами, залишається ЄБРР — Європейський банк реконструкції і розвитку.
— Більшість підприємств комунальної галузі чекають бюджетного фінансування, прикладів реальної співпраці з європейськими організаціями теж, на жаль, не так багато. Володимире Олександровичу, як вам вдалося заручитися довірою та почати співпрацю між «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» та ЄБРР?
— Розуміння того, що треба шукати фінансові установи, які зможуть допомогти у розв’язанні цієї проблеми, прийшло не відразу. Ще десять років тому ситуація з фінансуванням була не настільки критичною: надходили досить помітні кошти з бюджетів усіх рівнів. Це, звичайно, сприяло зниженню темпів старіння обладнання. Проте з кінця 2000-х ситуація почала погіршуватися. За п’ять останніх років з обласного бюджету ми отримали лише мільйон гривень, така ж сума надійшла і з державного бюджету.
Тому вже у 2010-2011 рр. ми почали перші кроки з пошуку інвесторів. Датою фактичного початку співпраці з ЄБРР став вересень 2012 року. У той час у Полтаві проходило виїзне засідання ради директорів ЄБРР, і нам вдалося під час презентації Полтавської області загострити увагу на наших проблемах та презентувати ідею залучення зовнішніх інвестицій.
Протягом наступних кількох років спільно з представниками банку та залученими ним спеціалістами підприємство тісно співпрацювало, і, зрештою, сьогодні ми маємо цілком реальний привід для оптимізму. Так, 8 грудня минулого року на засіданні групи донорів Фонду Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля було прийнято рішення про надання ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» гранту в обсязі до 5 млн євро. А вже 10 грудня того ж року було погоджено і рішення щодо укладання кредитного договору між нашим підприємством та радою директорів ЄБРР на загальну суму в 15 млн євро. Кредит має надати і Фонд чистих технологій — це ще додатково 4 млн євро.
Загалом для фінансування проекту реконструкції із зовнішніх джерел ми плануємо залучити 24 млн євро, а також використаємо ще 4,5 млн євро власних коштів.
— Сума доволі серйозна. Як ви плануєте їх використати?
— За умови виконання у повному обсязі всіх процедур і умов проект розпочнеться з 2016 року.
Основний напрям роботи і за обсягом, і за значенням — реконструкція найбільшої в місті котельні по вулиці Ціолковського, 8, разом з її системою теплопостачання. У рамках проекту будуть капітально відремонтовані котли зі встановленням сучасних пальників, повністю замінене насосне обладнання, яке на сьогодні фактично вже втричі відпрацювало свій термін експлуатації. Також буде встановлено нову систему хімводопідготовки і проведено заміну магістральних мереж, які передають тепло нашим споживачам.
Також плануємо у понад 100 житлових будинках установити індивідуальні теплові пункти, які забезпечуватимуть суттєве покращення якості теплопостачання, при цьому зменшуючи фінансове навантаження на споживачів за рахунок раціональнішого використання теплової енергії. Реконструйовані будуть і центральні теплові пункти, які забезпечують регулювання систем гарячого водопостачання. Вартість впровадження зазначених заходів становить понад 13 млн євро.
Крім того, на сьогодні 11 котелень підприємства в обласному центрі обладнані морально та фізично застарілими котлами типу НІІСТУ, ККД яких перебуває на рівні близько 80%, що в порівнянні із сучасними вимогами у 92-94% не витри¬мують жодної критики. До того ж конструктивно вони не можуть бути автоматизовані, а отже, потребують участі у своїй роботі чималої кількості осіб обслуговуючого персоналу. Саме на реконструкцію цих котелень, переведення їх у автоматизований режим роботи із сучасним обладнанням передбачено близько 2 млн євро.
Майже аналогічна сума передбачена на реконструкцію котельні по вулиці Володарського, 7-В, у Полтаві, яка забезпечує теплом усю обласну лікарню з прилеглими районами. У проекті — заміна встановлених застарілих котлоагрегатів на сучасні, що відповідатимуть вимогам сьогодення і в плані якості, і в плані енергоефективності.
У планах і переведення котельні по вулиці Курчатова, 11, на біопаливо: твердопаливні котли там спалюватимуть деревну тріску. Вартість робіт там також становитиме близько 2 000 євро.
Варто зазначити, що ці оцінки поки дуже попередні, вони базуються на досвіді залучених фінансовою установою фахівців. Загалом оцінкою вартості проекту і термінів його окупності спільно займалися українські та шведські спеціалісти.
— На який час розрахована програма та як підприємство планує повертати кредитні кошти?
— Загалом проект розрахований на 13 років. Перші три — пільговий період, за цей час ми маємо реалізувати всі заплановані технічні заходи з реконструкції та модернізації.
Протягом цього часу ми сплачуємо тільки відсотки. Починаючи з четвертого року підприємство починає повертати кредит. Саме з цього часу воно повинне почати отримувати практичний економічний ефект від оновлення устаткування. Значною мірою завдяки цьому покриватимуться і витрати з обслуговування кредиту.
Вартість залучення кредиту від ЄБРР, виходячи із сьогоднішнього стану речей, ми оцінюємо у близько 6,5% річних. 4 млн євро — кредит Фонду чистих технологій, які нам надають за ставкою близько 1%. Ще 5 млн євро — грант, виданий асоціацією донорів Фонду Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля.
— На яку економію в підсумку ви розраховуєте?
— Тільки реконструкція котельні по вулиці Ціолковського, 8, дає нам можливість економії майже 30% за всіма основними показниками: споживання газу, електроенергії. Якщо ж оцінювати вигоди від реалізації проекту загалом, то лише річний обсяг економії газу повинен становити близько 15 млн кубічних метрів на рік. Виходячи із сьогоднішньої вартості газу ця умовна сума становить близько 30 мільйонів гривень протягом року.
Та, на жаль, говорити про максимальну енергоефективність навіть за умови 100% реалізації цього проекту було б перебільшенням. Необхідно розуміти, що значні втрати тепла ми маємо навіть не на етапі виробництва теплової енергії та її транспортування — найбільше тепла втрачається через недостатню теплоізоляцію внутрішньобудинкових мереж і огороджувальні конструкції самих житлових будинків. Фактично на сьогодні саме у споживача непродуктивно втрачається невиправдано багато тепла, але ми розуміємо, що внаслідок високої вартості масове утеплення житлових будинків їхніми власниками у короткостроковій перспективі навряд чи можлива. А отже, у питаннях економії та раціонального споживання палива ми можемо покладатися лише на власну ресурсну базу.
Дякую за інтерв’ю!
Сергій ЛЕЩЕНКО
2015-02-11
