04 Лютого 2012 p. 12:50
У зв’язку з нещодавнім підвищенням тарифів на ЖКП в регіонах, «У.К.» вирішила поцікавитися у голови Національної комісії з регулювання електроенергетики України Сергія Тітенка, якими в поточному році будуть дії регулятора щодо проведення тарифної політики
Сергію Михайловичу, якими є основні принципи реорганізації регулятора?
– Реорганізація комісії є другим етапом адміністративної реформи. Спочатку, вона почалася в структурі виконавчих органів влади, а тепер держава приступила до реформи національних регуляторів. Відповідно до закону, який Президент направив до парламенту, були уніфіковані підходи до роботи всіх п’яти регуляторів. Зокрема, були затверджені склади комісій, – в кожну з них тепер входить по сім представників. Крім того, регулятори більше не підкоряються уряду, а безпосередньо – Президенту, і підзвітні Верховній Раді.
Якщо раніше наша комісія була центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, то тепер всі без винятку регулятори являють собою державний колегіальний незалежний орган. Тобто, в основі його роботи лежить принцип рівності: всі члени комісії рівні між собою. Це фактично означає, що члени комісії не є моїми заступниками, і кожен з них може заблокувати те чи інше рішення на засіданні. Втім, рішення комісії приймаються за згодою більшості.
Чому все ж виникла необхідність уточнити положення про діяльність нацрегулятора і його чисельність?
– До прийняття профільного закону, ми регулювалися указом президента Леоніда Кучми від 1994 року. Тепер під це була підведена законодавча база.
Складно говорити про незалежність комісії, діяльність якої підпорядкована Президенту, а також підзвітна Верховній Раді. Який механізм взаємодії комісії з ними?
– До цього часу з парламентом нам не доводилося формувати свою роботу. Рада повинна сама призначити, коли ми будемо перед нею звітувати. Швидше за все, такий звіт комісія буде представляти за підсумками прожитого року в січні 2013-го. Ми і раніше направляли свій звіт до парламенту, але зараз нас можуть заслухати на комітеті або в сесійній залі. Глава держави визначив наші завдання в положенні про діяльність.
Наведу такий приклад. У США, де ніколи не було державної власності, регулятори у сфері природних монополій були створені в 1903 році. Тобто, у них ніколи не було галузевих міністерств, тому що не було держсектора, яким потрібно було централізовано керувати. Європа прийшла до цього значно пізніше. Хочу підкреслити, що наш регулятор був третім в Європі після Великобританії та Угорщини. Але, на відміну від європейських країн, у нас існує галузеве міністерство, з яким наразі ми два гравця на одному полі.
Яким чином Ви налагоджуєте роботу з профільним міністерством?
– Основні функції міністерства полягають в побудові державної політики в сфері енергетики. Також відомство реалізує свої управлінські функції через НАК «Нафтогаз-Україна» і НАК ЕКУ. Комісія ж не розробляє основи державної політики. Ми зосереджені на її реалізації, і сфера нашої діяльності досить вузька. Незалежно від форми власності, ми ставимо підприємствам завдання, як навести порядок у сфері енергетики. В найближчі два роки приватизація електроенергетики завершиться і функції міністерства в цій сфері будуть зведені до нуля.
Діяльність скількох ліцензіатів регулює комісія?
– Всього нам підзвітні 1 092 ліцензіата, з них 384 – у сфері газопостачання, 542 – в електроенергетиці. Решта 166 – ліцензіати в сфері теплопостачання (ТЕЦ) та транспортування нафтопродуктів. Існують спеціальні умови для роботи підприємств на неконкурентному ринку. Частиною держрегулювання є ліцензійні умови, тобто правила, яким природний монополіст повинен слідувати. Одним з них є те, що ліцензіат ціну, за якою відпускається енергоресурс, визначає не сам, як на вільному ринку, а таку, яку скаже комісія.
Але потрібно чітко розуміти, що комісія – не є органом за призначенням тарифів, а розглядає пропозиції самих компаній. Щороку компанія має готуватися до цього процесу і подає до комісії обґрунтування, чому їй потрібно встановити той чи інший тариф. Природна логіка будь-якого підприємства, – це мати якомога більше коштів. Методи – будь-які, починаючи від завищення витрат на виробництво. Комісія створила систему спеціальної звітності підприємств. У нас по сектору електроенергетики є звіти всіх 542 ліцензіатів за останні 15 років, за кожний квартал. Тому нас складно обдурити, оскільки в електронній базі зафіксована динаміка їх тарифів. А це означає, що вимагати від нас різкого підвищення ціни на електроенергію досить складно.
Як часто здійснюється контроль за виконанням ліцензійних умов?
– У рік регулятор здійснює 1700 планових та позапланових перевірок. Останні ми здійснюємо на прохання Кабінету Міністрів і спецорганів.
Який механізм приведення тарифів на послуги енергетичних компаній до економічно обґрунтованого рівня?
– Я скажу парадоксальну річ, що економічно обґрунтований тариф – це досить умовне поняття. Як можна говорити про його обґрунтованість, якщо існує нерозуміння того, що є обґрунтованими витратами на виробництво послуги.
Візьмемо ряд показників, з яких формується вартість енергії для споживачів. Сьогодні методика тарифоутворення виглядає так: до витрат плюсується деякий показник рентабельності. Регулятор зараз не дає ліцензіатам перевищувати тривідсотковий рівень рентабельності. Виникає питання, наскільки це оптимальний показник для нашої галузі, якщо, припустимо, «Турбоатом» чи «Електроважмаш» продає свою продукцію з рентабельністю в 50 %? Тому стверджувати, що економічно обґрунтований тариф може формуватися з урахуванням усього тривідсоткового показника прибутковості – нонсенс.
По-друге, це складова витрат. Наприклад, якщо говорити про амортизацію, в нашій країні вже більше 20 років не переглядалася вартість основних фондів. У зв’язку з цим, рівень амортизації визначається законодавством. Він занижений в порівнянні з реальною амортизацією в 4-6 разів. Якщо згадати, що амортизація – єдине джерело відновлення основних фондів, то такий рівень її заниження означає, що ви ніколи не зможете відновити електростанцію.
По-третє, показник, який впливає на тариф – заробітна плата енергетиків. Навряд чи та середня зарплата по галузі в 3 500 гривень, яка зараз встановлена, може вважатися економічно обґрунтованою. Тобто, важливо розуміти, що є показники рентабельності, амортизації і зарплати, які юридично вважаються обґрунтованими. Але наскільки ці цифри обґрунтовані з точки зору реальної економічної ситуації?
Яка ж ситуація насправді?
– Наведу тепер приклад, дійсно ринково обґрунтованої вартості. Сьогодні Запорізький завод феросплавів виготовляє алюмінієвий дріт, який купують українські енергетичні компанії, і роблять з нього лінії електропередач. Так от, ціна на цей дріт формується через Лондонську фондову біржу кольорових металів. З урахуванням цього прикладу, ми можемо припустити, що деяка частина витрат наших енергетичних компаній обґрунтована ринком, а решта – ні. Тому тут важливо визначитися, що визнавати економічно обґрунтованими витратами: тобто це ті витрати, які існують в реалії, або ті, які повинні бути, виходячи з кон’юнктури ринку. Елемент безгосподарності, також відіграє свою роль. Крім того, має місце бажання компанії завищити свої витрати. Але констатувати факт того, що вони всі правильні – не можна. Недосконалість ряду нормативно-правових актів, наприклад, законодавчо закріплений механізм розрахунку втрат в мережах діє ще з радянського часу.
Про який рівень втрат енергії в мережах йдеться? Чи справді втрати перевищують 40%?
– У електроенергетиків нормативні втрати в середньому становлять 12,5 %, а наднормативних втрат у них вже 2 роки немає.
Як учасники ринку досягли таких показників?
– Це була довга боротьба, яка почалася в 2001-2002 роках. Тоді регулятором був прийнятий ряд рішень, спрямованих на стимулювання зниження втрат. Тобто, були цілеспрямовано передбачені в тарифі кошти, які спрямовувалися саме на реконструкцію і модернізацію мереж з метою знизити рівень втрат енергії. Такі заходи починалися із заміни приладів обліку на більш точні, аж до технічної модернізації. Для порівняння, можу сказати, що кращі енергетичні компанії світу мають нормативні втрати в 8 %. Зазначу також, що 4 % – це величезна різниця, яка щорічно обходиться приблизно в 20 млрд кВт / ч.
Яка ситуація в сфері газопостачання?
– У газовому секторі також наднормативних втрат практично немає. Там також регулятор проводив аналогічну роботу, спрямовану на зниження втрат в мережах. Але в цій галузі вимірювальна система не така досконала, як в електроенергетиці, де стоять 99,99 % лічильників. В минулому році парламент прийняв закон «Про комерційний облік газу», який передбачає оснащення всіх побутових споживачів газовими лічильниками. Коли це станеться, тоді можна буде сміливо стверджувати, що в газопостачальних мережах втрат немає. Поки всі втрати і обсяги споживання розраховуються за нормами.
Раніше НКРЕ заявляла, що обґрунтована вартість кіловата для побутових споживачів повинна становити не менше 1 гривні…
– Існує безліч факторів, які не дозволяють стверджувати, що 1,06 грн / кВт – обґрунтована ціна за електроенергію для населення. Ціна для побутових абонентів повинна бути вищою, ніж для промислового споживача. Це пов’язано з тим, що населення споживає найвіддаленішу по відстані і має максимальний коефіцієнт втрат електроенергію. У всьому світі, в тому числі і в багатьох країнах СНД, ціни на електроенергію для громадян вищі, ніж для промисловості. Статистика європейських регуляторів демонструє такі цифри: вартість кіловата електроенергії коштує жителям Кіпру 25 євро без ПДВ, Естонії – майже 10 євро, Болгарія – 9 євро і т.д.
Наскільки реальна така вартість енергії для українського споживача?
– Одна з наших функцій – захист споживача. В Європі населення заощаджує споживання електроенергії. За рахунок цього середньостатистичний європеєць щомісяця виплачує незначні суми при таких високих тарифах. Проте, поки що ми не можемо піти по такому шляху, оскільки зарплати українців ще далекі від європейського рівня.
Якими будуть дії регулятора щодо проведення тарифної політики в 2012 році?
– Якщо говорити про послуги з передачі газу та електроенергії кінцевому споживачеві, то ми зараз беремо участь у розробці законопроекту, який готує МІНПАЛИВЕНЕРГО. Цим документом передбачено перехід на новий метод розрахунку тарифів. Йдеться про так зване стимулююче регулювання. Щоб відбити бажання енергетичної компанії завищувати свої витрати, і тим самим збільшувати вартість наданих послуг, ми пропонуємо компанії на 5 років встановити тариф, який не можна знизити протягом заданого періоду. Тобто, всі ті кошти, які компанія «вивільнить» в результаті зниження своїх витрат і економії, будуть прибутком компанії. Тоді в учасників ринку з’явиться бажання економити і вкладати в модернізацію та енергозбереження. Для того, щоб запропонований механізм мав економічні підстави, ми переоцінимо активи, основні фонди, і на них буде встановлена відповідна прибутковість.
Як введення стимулюючих тарифів буде взаємодіяти з виконанням підприємствами інвестиційних програм? І як зараз здійснюється контроль за наповненням інвестиційної складової у тарифах?
– Зараз комісія демонструє максимум жорсткості з точки зору регулювання у цій сфері. Кожне підприємство зобов’язане розробити і виконувати відповідну інвестиційну програму. І ми контролюємо її виконання. З веденням стимулюючих тарифів, компанія сама буде планувати свої інвестиції в модернізацію, проведення ремонтів, витрати і т.д. Тобто, у компанії з’являться реальні економічні стимули як для інвестицій в розвиток, так і для зниження своїх витрат на виробництво послуги.
Як тоді буде здійснюватися контроль регулятора за діяльністю компаній?
– Ми плануємо ввести більш опосередкований, глобальний контроль, де основним критерієм для перевірки стане показник якості наданих послуг. Тобто йдеться про певні стандарти, виконання яких дозволить домогтися максимального зменшення випадків переривання подачі енергії кінцевому споживачу.
Якщо цього року було 25 000 випадків переривання поставок електроенергії, то в наступному році – таких випадків має бути менше, відповідно, має зменшуватися і час усунення неполадок. Щоб уникнути махінацій з боку підприємств, ми плануємо створити електронну систему обліку всіх переривань і відключень.
Створення такої електронної бази зажадає серйозних фінансових витрат. Де планується знайти джерело коштів?
– Інвестпрограма підприємства складається з безлічі розділів. 70 % цих коштів – йде на забезпечення роботи ліній та підстанцій, а решта 30 % діляться на 5 блоків, які включають витрати на диспетчеризацію, обслуговування лічильників, модернізацію і т.д. Ось тут з’явиться ще один розділ, який буде називатися – на облік переривань від електроенергії.
Наразі галузь перебуває в стадії приватизації. Приватний капітал активно збільшує свою частку в енергетичному секторі. Чи існують ризики лобіювання приватними акціонерами компаній своїх інтересів? І наскільки НКРЕ готова відстоювати інтереси кінцевого споживача?
– На сьогоднішній день вже половина обленерго країни – приватні. І ми вміємо і знаємо, як з ними працювати. І хочу підкреслити, що наші вимоги однакові для всіх. Ось, наприклад, «Житомиробленерго» з 2001 року належить словацькій компанії. А працюємо ми з ними також як з державним підприємствам «Запоріжжяобленерго». Тобто, існує єдиний підхід, однакові для всіх умови і терміни здачі інформації для ліцензіатів, штрафи також однакові для всіх. Але приватизовані компанії відрізняються від інших тим, що часто створюють холдинги, де концентрують висококваліфіковані кадри, розробляють високотехнологічні стратегії розвитку і т.д. Поки ми бачимо від цього тільки плюс.
Наскільки введення стимулюючих тарифів прискорить приватизацію галузі та знизить ризики при інвестуванні?
– З точки зору стратегії розвитку держави, жорстке регулювання галузі є серйозною перешкодою для припливу в галузь приватного капіталу, в тому числі, іноземного. А якщо виникає менше охочих вкласти кошти в розвиток галузі, значить, – існуюча система застаріла і починає вмирати.
Подальша реорганізація роботи Нацкомісії буде спрямована на дерегуляцію. Наша задача – максимально піти від адміністративного втручання, але, при цьому, створити якісь економічні підстави, які повинні замінити наш адміністративний контроль, на контроль об’єктивний, продиктований кон’юнктурою ринку. Тобто, якщо підприємства модернізуються за рахунок інвестицій, а, відповідно, зростає вартість послуги, то споживач повинен відчувати і зростання якості цієї послуги. Функції регулятора і будуть зводитися саме до контролю за цим процесом.
Яким категоріям споживачів в цьому році варто очікувати підвищення тарифів на електроенергію?
– Для жодних споживачів в цьому році тариф змінюватися не буде. Цей рік буде так званим перехідним періодом до нової моделі тарифоутворення, протягом якого необхідно підготувати відповідну нормативно-правову базу. Важливо розуміти, що йдеться не тільки про те, що в законодавстві необхідно прописати, як буде діяти механізм стимулюючого тарифу, а й у тому числі – методику переоцінки основних фондів енергетичних підприємств. Зараз ми її розробляємо спільно з Фондом держмайна, який і буде визначати порядок, механізм розрахунків, на підставі якого буде проводитися переоцінка.
Якими, на Вашу думку, повинні бути критерії для переоцінки основних фондів енергетичних компаній?
– Логіка має бути такою. Якщо продається будівля міністерства, наприклад, яка знаходиться в центрі Києва, то його конструкція не представляє жодної цінності, оскільки будівля була побудована за радянських часів і вже застаріла. Але ось вартість землі під цією будівлею – дуже висока. Ми хочемо, щоб при оцінці вартості об’єктів енергетики не враховувалася ринкова складова, тобто оцінювався саме стан основних фондів, а не те, де вони знаходяться – в столиці чи на периферії. Тобто, простою мовою, ми хочемо виключити конкурентну складову, яка була б важлива, якби продавався бізнес.
Ви керуєте єдиною комісією, яка має досвід регулювання як у сфері газо – і енергопостачання, так і в сфері виробництва та постачання теплової енергії. Яка ситуація склалася в цьому секторі?
– Багато підприємств відпускають тепло без урахування обсягів, які продаються споживачу. І якби лічильники стояли у всіх кінцевих споживачів, ми б могли порахувати, хоча б приблизно, скільки було тепла вироблено, скільки втрачено. Досі ні те, ні інше з’ясувати неможливо. Про який економічно обґрунтований тариф йдеться? Виходячи з яких цифр і показників його розраховувати?
Новий регулятор (У.К. – НАЦКОМПОСЛУГ) зараз користується нашими напрацюваннями, нашою базою, яку ми збирали, але до цих пір ніхто не знає, скільки у нас в дійсності ліцензіатів. Коли НКРЕ підняла тариф для населення в кінці 2010 року, у нас було 250 ліцензіатів, а звернулося за підвищенням тарифу 160. Виникає питання, куди поділися інші 90 підприємств, і чому вони до цих пір не звернулися за підвищенням тарифів?
Нарешті, ми раптом дізнаємося, що є підприємства, які є одночасно нашими ліцензіатами, так і місцевих органів влади. У нас також були випадки, коли на території однієї області, в різних районах були встановлені абсолютно різні тарифи. Тобто потрібно створити інформаційної бази, про те, хто працює на цьому ринку, яка у них ситуація, і тільки після цього стане зрозуміло, які подальші дії необхідно робити.
Галузь теплоенергетики з відставанням в 10-15 років фактично повторює шлях розвитку енергетичного сектору. Наскільки він правильний?
– Безумовно, єдиним ринок теплової енергетики бути не може. По-перше, котельні, розкидані по всьому місту, фізично не об’єднані в одну систему. А природа єдиного ринку в газопостачанні і електроенергетиці така, що в основі єднання лежить саме фізичний принцип. По-друге, реорганізувати ринок теплової енергетики неможливо за кілька років. Я б почав з того, що зібрав би всю інформаційну базу про підприємства. Я маю сумнів, що в нашій країні хтось знає реальну ситуацію з теплокомуненерго.
Марія Цатурян, Микола Бойко
За матеріалами: Інформаційне агентство УК «УКРАЇНА КОМУНАЛЬНА»
Адреса ресурсу: http://jkg-portal.com.ua/ua/
Адреса матеріалу: http://jkg-portal.com.ua/ua/publication/one/765757577-24911
КП «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» вкотре звертається до всіх споживачів послуг з проханням забезпечити своєчасні та повні розрахунки за отримані послуги
Уряд пропонує з 2016 року почати приватизацію підприємств – виробників теплової енергії, перейти на альтернативні джерела енергії та провести теплову санацію житлових будинків та мереж. На ці цілі планується залучити 35-45 млрд грн приватних інвестицій.
Заборгованість підприємств теплокомуненерго за спожитий природний газ у 2011 році складає 6,2 млрд грн.
25 січня відбулося засідання постійної комісії обласної ради з питань житлово-комунального господарства, яке провів голова комісії Степан Бульба.
