В Україні на законодавчому рівні остаточно врегульоване застосування двоставкових тарифів на теплову енергію. 

 

Після півторарічного періоду нормативної невизначеності, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ своїм наказом уточнило алгоритм, форми та порядок розрахунку вартості тепла за двома ставками. Зокрема, документ передбачає механізм тарифних розрахунків на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також порядок формування тарифів на три види ліцензованої діяльності теплопостачальних підприємств: виробництво, транспортування і постачання енергії.

 

Життєво необхідний теплоенергетикам документ - наказ Мінрегіону № 605 від 3 грудня 2012 року - набув чинності в січні поточного року. Прийняття такого документа викликане необхідністю усунути нормативний пробіл, який ускладнював роботу природних монополій, що працюють у сфері теплопостачання.

Зокрема, проблема, яку усунув наказ відомства, полягала в тому, що до цих пір підприємства галузі, які бажали застосовувати подвійну ставку, повинні були надати національному регулятору або муніципалітету розрахунок двоставкових тарифів на плановий період «за встановленою такими органами формою з відповідними розрахунками». Така вимога була зафіксована п. 50 діючого Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування і постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою уряду № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» .

Однак, колізія виникала через те, що на відміну від регулятора - Національної комісії, що здійснює держрегулювання в сфері комунальних послуг - місцева влада такими повноваженнями не наділені. При цьому, діючі до затвердження Кабінетом Міністрів легендарної постанови № 869 порядки і форми тарифних розрахунків були скасовані. Правда, на практиці це не привело до повної блокади двоставкових тарифів, але і їх популяризації також не сприяло.

Своїм наказом Мінрегіон № 605 «реанімував» раніше скасовані алгоритми. Крім того, порядки розрахунків документом надані повноваження по застосуванню двійної ставки тарифу муніципалітетам. Тобто, легітимна можливість застосування двоставкових тарифів відтепер з'явилася не тільки у великих підприємств теплової енергетики, але також у невеликих операторів цього ринку.

 

Як відомо, вартість гігакалорії тепла для найбільших виробників, транспортувальників і постачальників тепла визначає галузевий регулятор - Нацкомпослуг. Її ліцензіатами є більше 270 теплопостачальних підприємств, річний обсяг виробництва тепла у яких перевищує 20 тис. Гкал, а обсяги транспортованої споживачам теплової енергії становить не менше 18 тис. Гкал. Таким чином, Комісія контролює близько 95 % ринку теплової енергетики. Всі інші підприємства - всього в Україні більше 350 теплогенеруючих та теплопостачальних компаній - потрапляють під юрисдикцію місцевих органів влади, які визначають для них вартість гігакалорії тепла, а також надають побутовим споживачам кінцевий продукт - послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води. Важливо розуміти, що регулятор визначає саме собівартість гігакалорії тепла, а ціну кінцевого продукту - комунальних послуг - для найбільших підприємств встановлюють місцеві влади.

При цьому всім теплопостачальним компаніям надано право вибору. Вони можуть надавати теплову енергію населенню як по одноставочному, так і по двоставковому тарифу - після затвердження їх уповноваженим органом. Для кожного виду тарифів встановлені свої вимоги. Для першого і самого простого виду тарифікації встановлюється всього одна ставка, а оплата зі споживачів за опалення або гарячу воду стягується або протягом усього року, або сезонно - в опалювальний період.

Двоставковий тариф припускає, що оплата за послуги умовно розбивається для споживачів на дві частини: одна - у вигляді абонентської плати стягується протягом усього року, друга - тільки в період безпосереднього надання послуги (опалення). При цьому, загальна сума платежу за отримане тепло, розрахована на підставі одноставочного, або двоставкового тарифів - приблизно однакова, тобто, споживачам, які розраховуються за двома ставками платити більше тих, у кого ця ставка тарифу єдина, не доводиться.

 

Процес оплати комунальних послуг за двома ставками в Україні триває з перемінним успіхом уже тринадцятий рік - з моменту видання у вересні 2000 року Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду. У 2006 році постановою № 955 Кабмін дозволив підприємствам застосовувати як двоставкові, так і одноставочні сезонні тарифи. Через рік у Порядку закріпили виключно двоставкові тарифи. А в 2011 році тарифний паритет було відновлено Кабміном: постановою № 869 передбачено застосування як одноставочного, так і двоставкових тарифів.

На практиці це призвело до того, що у 2008-2009 роках двоставкові тарифи на тепло стали застосовуватися у більшості українських міст. Вони були встановлені в 16 -17 обласних центрах. Зокрема, в Харкові, Запоріжжі, Луганську, Одесі, Миколаєві, Львові, Івано-Франківську. Однак в останні роки в Україні спостерігається зворотний процес. Так, з 1 січня 2013 року на сплату послуг з опалення і постачання гарячої води по одноставочному тарифу повернулося Запоріжжя.

Однак для теплових енергетиків все ж більш зручно працювати з застосуванням двоставкових розрахунків. Це, перш за все, пояснюється тим, що розбитий на дві ставки тариф забезпечує монополісту компенсацію операційних витрат. Тобто розбивка тарифу на дві складові - умовно-постійні витрати (утримання тепломереж) і умовно-змінні витрати (поставку тепла в опалювальний сезон) дозволяє постачальникам тепла домагатися значної фінансової оптимізації.

 

Тим не менше, «тарифне питання» настільки політизоване, що навіть така безневинна його складова, як процес затвердження та застосування двоставкових тарифів, не раз використовувався як привід для «підігріву» негативних і протестних настроїв громадян. Можливо, саме тому майже всі опитані нами оператори ринку теплопостачання прокоментувати ситуацію погодилися лише на умовах анонімності. Нацкомпослуг надати будь-які коментарі й зовсім відмовилася.

«Ми зіткнулися з нерозумінням споживачами суті двоставкових тарифів. Люди звикли платити за опалення під час отримання послуги, а коли оплата частково переноситься на літо, у них виникає підозра, що гроші витрачаються не прозоро. Незважаючи на те, що ми надавали тисячі роз'яснень споживачам, у тому числі і через ЗМІ - люди все одно не розуміють. Не розуміють вони й того, що при застосуванні двоставкових тарифів мова йде не про покращення якості послуги, а, насамперед, про «непогіршення». Адже своєчасна підготовка технологічного обладнання до теплового періоду - це запорука успішного теплопостачання протягом опалювального періоду», - пояснив представник теплопостачальної компанії одного з обласних центрів. «Нами такі тарифи ніколи не застосовувалися, і навряд чи коли-небудь будуть, - заявив «У.К.» керівник обласного теплопостачального підприємства, який також побажав залишитися невідомим. - Двоставковий тариф - це незручно. Насамперед, тому, що важко пояснити населенню, чому люди повинні платити півроку багато, а півроку мало. До того ж, від нас зараз нічого не залежить - раніше тариф затверджувало місто, зараз затверджує регулятор - Нацкомпослуг».

У той же час учасники ринку стверджують, що в разі необхідності, можна обійтися і розрахунками за більш зрозумілою населенню одноставковою схемою. «У Полтаві - так склалося історично - застосовується цілорічний одноставковий тариф, тобто рівні платежі протягом усього року», - повідомив «Україні Комунальній» генеральний директор ОКП «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» Володимир Чернявський. За його словами, одноставковий тариф - зрозумілий для споживача, і справедливий. «Адже у людей немає сезонності доходів, вони отримують однаковий дохід протягом всього року. Тому сезонні коливання витрат для них незручні. По суті, недолік в цілорічному рівномірному одноставковому тарифі тільки один - існування касового розриву і неможливість повних своєчасних розрахунків за спожитий природний газ», - зазначив пан Чернявський. Теплоенергетик впевнений, що проблему касових розривів можна вирішити за допомогою залучення кредитних ресурсів: «Ціна покриття касового розриву при цьому дуже невелика - вона не перевищує 2 % від річної вартості споживання природного газу».

 

Наталя Ларіонова

 

За матеріалами:	Інформаційне агентство УК «УКРАЇНА КОМУНАЛЬНА»
Адреса ресурсу:	http://jkg-portal.com.ua/ua
Адреса матеріалу:	http://jkg-portal.com.ua/ua/publication/one/tarifi-na-teplo-podvojili-stavki-31587