«ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» – 50 опалювальних сезонів тому

2018-10-04  


«ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» – 50 ОПАЛЮВАЛЬНИХ СЕЗОНІВ ТОМУ

Ось уже п’ятдесят років обласне підприємство «Полтаватеплоенерго» зігріває оселі полтавців. У його історії були й успіхи, і невдачі. Воно утворювалось у зовсім іншій країні, ніж та, в котрій усі ми живемо нині. І пізнало всі радощі та печалі перехідного періоду. Разом з Україною воно переступило поріг незалежності й мусило виживати в скрутні 90-ті. Змінивши кілька назв, структуру й стратегічні напрямки діяльності, воно рухалось у бік інновацій та стабільних виробничих показників. Однак незмінним залишалося основне завдання його роботи – стабільне, вчасне і якісне теплопостачання. Сьогодні, на порозі свого золотого ювілею, «Полтаватеплоенерго» озирається в 60-ті роки минулого століття і дивується тому непростому шляху, яке воно подолало.



 
 У серпні 1968 року в Полтаві утворилася «Дирекція об’єднаних котелень і теплових мереж» – саме так називалося підприємство, що нині носить назву «Полтаватеплоенерго». До його першого складу входили всього чотири працівники. Один із них – Георгій Заборовець

 Заборовець Г. В.

– 8 серпня 1968 року мене прийняли на роботу в «Дирекцію» на посаду майстра другої дільниці, – розповідає Георгій Васильович. – Ця дільниця охоплювала всю вулицю Європейську і частину мікрорайону Алмазний, який тоді ще тільки починав будуватися. Завдань перед нами стояло багато: окрім основної роботи, займались перспективною роботою по теплових мережах. Готували списки, плани робіт. Організовували першочергові заходи. Важливим питанням була й комплектація штату. Для цього треба було ознайомитися з працівниками ЖЕКів: когось взяти, когось не взяти.

Горизонт робіт, що відкривався перед теплоенергетиками, був широким: усі котельні міста треба було забрати в ЖЕКів й об’єднати в одне підприємство. Нарікань на роботу цих котелень на той час було чимало: переважна більшість із них мала малопотужні, неавтоматизовані чавунні котли і розташовувалась у підвалах будинків. Аварії у ті часи на них не були дивиною і траплялися найчастіше з двох причин: або через збої в роботі обладнання, або через людський фактор. Тож, крім виробничих питань, доводилося дбати про постійне навчання операторів котелень та всього персоналу.

Умови для праці, зізнається Георгій Заборовець, були вкрай складними: без спеціально відведених виробничих приміщень для окремих структурних підрозділів, без необхідного технічного оснащення робочих місць працівників, навіть без звичайного канцелярського приладдя. Лише з часом «Дирекція об’єднаних котелень» оселилася на пров. Романа Шухевича (а тоді Піонерському), 4. І в цей же час почалося будівництво адміністративної бази підприємства на вулиці Комарова.

Свій перший опалювальний сезон «Дирекція об’єднаних котелень і теплових мереж» розпочинала не без труднощів. Оскільки підприємство утворилося буквально на порозі осені, підготуватися до холодів воно просто не мало можливості. Не обійшлося і без позаштатних ситуацій. Проте роботу котелень полтавські теплоенергетики відновлювали в найкоротші терміни, подеколи працюючи навіть у вихідні.

У 1968 році почалося й будівництво найбільшої котельні міста по вул. Ціолковського, 36. На ній було встановлено два котли ПТВМ-50 румунського виробництва. Третій аналогічний котел встановили вже через десять років, у 1979-му, коли почався етап активної розбудови мікрорайону Алмазний. А останній з наявних на сьогодні котлів, ПТВМ-100, – у 1985-му. Необхідність його встановлення виникла через розширення географії надання послуг у бік нинішніх мікрорайонів Сади-1, Сади-2 та Огнівка. Сьогодні ця котельня забезпечує послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води третину міста.

У 1974 році до команди полтавських теплоенергетиків приєднався слюсар Олексій Бажан. Перед цим Олексій Михайлович п’ять років трудився в ЖЕКу, опікуючись саме централізованим опаленням. 

Бажан О. М.

– Організовувало підприємство міське управління ЖКГ. Бувало, що вдень ми працювали в ЖЕКу, а на ніч ішли чергувати в «Тепломережу», – пригадує ветеран. 
 
Порівнюючи нинішній стан оснащення підприємства із колишнім, Олексій Бажан зізнається:

– Звичайно, сьогодні підприємство більш потужне, автоматизоване. На перший план вийшли інженерно-технічні працівники, спеціалісти з контрольно-вимірювальних приладів. А коли я починав, найбільше уваги приділялось саме робітникам – слюсарям, зварювальникам.

За плечима Олексія Михайловича – майже сорок років роботи в «Полтаватеплоенерго». І весь цей час він трудився на одній посаді, не зраджуючи своєму покликанню.

– Молодим фахівцям, які сьогодні приходять на підприємство, – говорить Олексій Бажан, – я б хотів побажати полюбити свою роботу, свою спеціальність. І, звичайно, колектив. Бо коли колектив дружний, згуртований, тоді й працюється легше, і всі негаразди можна перебороти.

Сьогодні «Полтаватеплоенерго» уже готове розпочати свій п’ятдесятий опалювальний сезон. Воно пам’ятає, скільки труднощів довелося подолати на шляху до нинішніх потужностей. І водночас упевнено дивиться в майбутнє: воно вистояло в буревіях історії та з радістю приймає до свого кола молодь.
 
Прес-служба "ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО"


Друкувати

АКТУАЛЬНО


Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), № 405 від 14.06.2018, яка набула чинності 11.10.2018, встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води для потреб населення на такому рівні:

 


КОРИСНО

За підсумками минулого опалювального сезону майже кожен другий споживач «Полтаватеплоенерго» при оплаті послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води користувався допомогою держави у вигляді субсидії. Влітку цього року число отримувачів зменшилося, проте для багатьох відвідувачів абонентської служби підприємства питання субсидій постійно залишаються актуальними. Тому ця інформація передусім для них...
 

Архiв новин

«    Октябрь 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31